Архив за день: Май 22, 2019

Туристичний збір 2019

З 1 січня набували чинності зміни до Податкового кодексу, внесені Законом України від 23.11.2018 р. № 2628-VIII (далі – Закон № 2628). Зокрема, внесено зміни до ст. 268 ПКУ, яка регулює порядок оподаткування туристичним збором.

Платниками збору, як і раніше, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які прибувають на територію адмінодиниці, де встановлений турзбір. Проте далі уточнено, що це особи — які тимчасово розміщуються в місцях проживання (ночівлі), визначених у п.п. 268.5.1 ПКУ. Отже, щоб зрозуміти — є платником турзбору конкретна особа чи ні, потрібно спочатку розібратися з місцем її проживання (ночівлі).

Місця проживання (ночівлі).Порівняно зі старою редакцією неабияк доповнені — див. їх у новій редакції п. 268.5.1 ПКУ. Там (у пп. «а» і «б») зазначені тепер дві групи таких місць (об’єктів):

а) готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;

б)житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об’єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі). 

Тобто коло місць проживання стало набагато ширшим — переважно воно поповнилося об’єктами, що ввійшли до групи з п.п. «б», які найчастіше перебувають у веденні звичайних фізосіб.

До 2019 року ставка турзбору являла собою «вилку» від 0,5 до 1 % від бази, якою була вартість усього періоду проживання (без ПДВ), то тепер базою стягнення турзбору є загальна кількість діб тимчасового розміщення в місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 ПКУ . 

Ставки збору диференційовані щодо видів «туризму» та обчислюються фіксовано від розміру мінімальної заробітної плати (МЗП), встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за кожну добу тимчасового розміщення:

  В чіткій сумі — незалежно від розміру плати за проживання.

— до 0,5 відсотка (для внутрішнього туризму);

— до 5 відсотків (для в’їзного туризму).

(У 2019 році 0,5 % від МЗП становитиме 20,87 грн., а 5 % — 208,65 грн.)

Водночас звертаємо увагу, що ставки турзбору, як і раніше, повинні встановлюватися за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, створеної відповідно до закону і перспективного плану формування територіальних громад. Тому тут розмір та співвідношення між собою ставок турзбору залежатиме від рішень місцевих рад.

Податковими агентами зі стягнення турзбору (згідно з рішеннями місцевих рад)  можуть бути такі три категорії осіб:

а) юрособи, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи юросіб відповідно до п.п. 268.7.2 ПКУ, ФОП, які надають послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1;

б) квартирно-посередницькі організації, які направляють неорганізованих осіб з метою їх тимчасового розміщення в місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. «б» п.п. 268.5.1 ПКУ, що належать фізособам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юрособи, уповноважені сільською, селищною, міською радою або радою об’єднаної територіальної громади стягувати турзбір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються та оприлюднюється на офіційному веб-сайті сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади.

У переліку податкових агентів відсутні звичайні фізособи (не ФОП), але при цьому вони можуть тимчасово розміщувати громадян у місцях проживання (ночівлі), зазначених у п.п. «б» п.п. 268.5.1 ПКУ, які належать їм на праві власності або користування. Тому якщо така фізособа діє не через податкового агента, а домовляється з громадянином («туристом») безпосередньо, і якщо при цьому «турист» — нерезидент (який не є їй ріднею першого та другого ступеня), то поселити його можливо тільки після пред’явлення документа про сплату турзбору (п.п. 268.6.2 ПКУ).

Крім того, «розміщуючи» фізособам, які здають житло, не варто забувати про ПДФО і ВЗ та про свій обов’язок задекларувати такі доходи.

У п.п. 268.6.1 ПКУ передбачено, що платники збору («туристи») сплачують збір авансом перед їх тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам, які стягують збір, за ставками, встановленими відповідними місцевими радами.

Особа здійснює тимчасове розміщення платника збору в місцях проживання (ночівлі), що належать такій особі на праві власності або на праві користування, виключно за наявності у платника збору документа, що підтверджує сплату нею турзбору відповідно до ПКУ та рішенням місцевої ради.

Введенно з 01.01.2019 р. достатньо сувора адмінвідповідальність за порушення правил сплати і стягнення турзбору. До КпАП додана ст. 16317ч. 1 якої за несплату турзбору платником («туристом») йому передбачено адмінштраф у розмірі 50 нмдг (850 грн.). Накладати цей штраф повинні адмінкомісії при виконкомах на підставі протоколів представників органів внутрішніх справ (Нацполіції).

Крім цього, ч. 2 і 3 ст. 16317 КпАП передбачено штрафи, причому як до податкових агентів, так і до «розміщуючих осіб», за порушення порядку та/або особливостей стягнення та/або сплати турзбору, встановленого ПКУ і рішенням місцевої ради.

Розмір цього штрафу — 100 нмдг (1700 грн.), а якщо протягом року знову буде порушення, то штраф уже буде подвійним — 200 нмдг (3400 грн.).

 

                                                                      За інформацією Генічеського управління

                                                                       ГУ ДФС у Херсонській області,

                                                                       Автономній Республіці Крим та м. Севастополі